Історична довідка с.Вощатин
Вощатин – село, яке знаходиться в південно-західній частині Волинської області, на півдні Володимир-Волинського району. Віддаленість його від обласного центру - 94 км, а від райцентру - 15 км. Станом на 01.01.2018 р. у селі нараховується 120 дворів, в яких проживає 297 осіб. Площа населеного пункту становить 166,42 га.
Перша писемна згадка: у поборному реєстрі Володимирського повіту 1577 р. Назва села походить від слова «вощани», що означає «стільники, наповнені медом». І це не випадково, адже в давнину частина земель у селі належала Загорівському монастирю, а на них розміщалися пасіки.
Незважаючи на те, що Вощатин невелике село, воно уже проіснувало більше 400 років. У ХVІ ст. частина села належала шляхетському роду Загоровських.
У ХVІІІ-ХІХ ст. с.Вощатин належало до Хотячівської волості Володимир- Волинського повіту – адміністративно-територіальної одиниці Волинської губернії До 1939 року в селі була церковноприходська трирічна школа. Навчання велося польською мовою. Вчителювала полячка пані Біанка родом із Хелма, яка була дуже жорстокою.
Наприкінці 30-их років ХХ ст. на західному кордоні усе буквально дихало війною. Вище військове командування, спецслужби, уряд СРСР та особисто Сталін про це добре знали. Про загрозу війни знало й місцеве населення - жителі прикордонних сіл.
Німці, перейшовши кордон в Устилузі, вночі 22 червня 1941 року, прямували бомбити волинські міста.
Уже на світанку німецькі мотоциклісти проїжджали польовою дорогою, що проходила через село. Мирного населення не чіпали. У Вощатині німці встановили свою владу.
Щоб вшанувати пам'ять тих, хто боровся за рідну землю, в центрі Вощатина звели Братську могилу. За спогадами старожилів, спочатку там ховали загиблих воїнів УПА. Після визволення села від німецько-фашистських загарбників у цій же могилі поховали тіла радянських воїнів, які загинули в боях за село. У 1957 році останки солдатів були перепоховані в Братській могилі на сільському цвинтарі.
Історична пам’ятка :
Найдавнішою історичною пам’яткою села є Свято-Петропавлівська церква. Сюди уже протягом кількох століть ходили і ходять на службу жителі Вощатина, Ласкова та Яніва. У поборному реєстрі Володимирського повіту зазначено, що у 1583 році село мало свою дерев’яну церкву.
Історія церкви тісно пов’язана з історією Загорівського монастиря Різдва Богородиці, який нею опікувався. Цей монастир заснував місцевий шляхтич Петро Загоровський у 1566 році. Історичною цінністю для вощатинців є іконостас, виготовлений 1720 –х роках, відомий як Вощатинський, який і нині зберігається в одному із музеїв м. Львова.
Відомо, що у 1877 році до церкви було добудовано дитинець і вище підняли дзвіницю. У такому вигляді пам'ятка історико-культурної спадщини збереглася до наших днів.
